УЧАСТЬ У ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ ПРОЩІ РОДИН ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Ділюся своїми враженнями, тому пишу від першої особи.
Почуваюся щасливою, бо знову змогла взяти участь у прощі, організованій отцем Андрієм Любунем, разом із ветераном Андрієм Біндасом (с.Лішня Кременецького р-ну). Відбулася завдяки організаторам та підтримці небайдужих.
Виступати перед гостями цієї прощі хвилююче, але приємно, хоча дуже легко на сльози й плач зірватися.
Ці люди, на мою думку, є особливими. До них відчуваю родинне тепло. Вони, втративши на російсько-українській війні своїх найдорожчих людей, не “втомилися” від неї. До речі, приймають МИР лише після ПЕРЕМОГИ, бо капітуляція – це зрада України і пам’яті тих, хто загинув на цій війні. А їх, на жаль, уже дуже багато… Стіни каплички-пантеону майже заповнені плитами, на яких викарбувані імена ГЕРОЇВ, котрі віддали свої життя в ім’я ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ!
Ця проща – не лише сльози, бо ж насправді рани душі не гояться ніколи, а це й можливість таким людям з усіх куточків України поспілкуватися між собою, відчути атмосферу любові, поваги та вдячності до них, до їхніх рідних від усіх небайдужих людей, які спільно з отцем Андрієм поступово втілюють благородний задум у життя. Бути маленькою краплинкою у цій справі – велика честь для мене!
На цій прощі познайомилася з мамою і сестрою ГЕРОЯ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ОЛЕКСАНДРА КАПІНОСА. Маю нових друзів у Черкаській, Кіровоградській, Дніпропетровській областях.
Місце, де розташована капличка, мальовниче, наповнене позитивною енергетикою, хоча є місцем пам’яті за полеглими, хоча там можна побачити чимало сліз в очах присутніх…
Дякую, Боже, що ти допоміг мені тут знову бути!

Залишити відповідь